У цьому кримінальному провадженні місцевий суд постановив ухвалу про етапування засудженого для участі в судовому засіданні з розгляду його заяви про перегляд вироку за нововиявленими обставинами. Прокурор оскаржив цю ухвалу в апеляційному порядку, по суті заперечуючи проти особистої участі засудженого в розгляді його заяви. Апеляційний суд відмовив прокурору у відкритті апеляційного провадження відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України, оскільки апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку. У касаційній скарзі прокурор стверджував, що оскільки ухвала суду про етапування для участі в судовому засіданні постановлена в порядку п. 12 ст. 537 КПК України, то вона, відповідно до ч. 6 ст. 539 КПК України, може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Залишаючи без зміни ухвалу апеляційного суду, Верховний Суд вказав, що ухвала про доставлення засудженого до суду для участі в судовому засіданні є організаційним рішенням суду, спрямованим на забезпечення судового процесу в першій, апеляційній або касаційній інстанції. Таке рішення не стосується порядку виконання вироку, на підставі якого засуджений відбуває покарання, воно стосується того судового розгляду, у якому він бере участь, і ґрунтується на обов’язку суду забезпечити виконання вимог ч. 2 ст. 318 КПК України. Тому положення п. 12 ч. 1 ст. 537, як і ч. 6 ст. 539 КПК України, до цієї ситуації не застосовні.

Як правильно зазначив апеляційний суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, таке рішення суду відповідно до ст. 392 КПК України не підлягає окремому апеляційному оскарженню, а заперечення проти нього можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення по суті справи.

Постанова ККС ВС від 23 вересня 2025 року у справі № 308/3253/19 (провадження № 51-2215км21) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/130710743.

Верховний Суд