14 вересня 2026 року Карлівський районний суд Полтавської області розглянув цивільну справу про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини.

За матеріалами справи, обов’язок зі сплати аліментів був визначений судовим рішенням ще у 2013 році. Йшлося про щомісячне грошове утримання дитини до досягнення нею повноліття. Однак рішення суду належним чином не виконувалося. За розрахунком державного виконавця, заборгованість зі сплати аліментів за багаторічний період склала понад 415 тисяч гривень. Одержувач аліментів звернувся до суду з вимогою про стягнення передбаченої законом пені за прострочення їх сплати.

Суд встановив, що обставин, які свідчили б про відсутність вини платника аліментів або наявність незалежних від нього причин виникнення заборгованості, не встановлено. Під час розгляду справи суд також врахував правові висновки Верховного Суду щодо порядку обчислення такої пені. Оскільки аліменти є періодичними платежами, пеня розраховується окремо щодо кожного щомісячного платежу з урахуванням кількості днів його прострочення, після чого відповідні суми підлягають підсумуванню.

У результаті позов задоволено в повному обсязі. З платника аліментів стягнуто 415 015 гривень 85 копійок неустойки, що відповідає встановленому законом граничному розміру – не більше 100 відсотків суми заборгованості.

Подібні справи легко сприйняти як звичайний майновий спір: одна сторона вимагає гроші, інша має їх сплатити. Однак за аліментними зобов’язаннями стоїть інша правова і соціальна реальність.

Аліменти призначаються не для того, щоб один із колишнього подружжя сплачував кошти іншому. Їхнє призначення – забезпечувати належне утримання дитини. Тому несплата аліментів не зводиться лише до неврегульованих фінансових відносин між дорослими. Наслідки невиконання такого обов’язку безпосередньо позначаються на дитині, яка не може впливати на рішення дорослих та не повинна ставати стороною їхнього конфлікту.

У випадку, коли аліменти не сплачуються тривалий час, наслідки виходять далеко за межі первісного грошового зобов’язання. Закон передбачає не лише можливість стягнення самої заборгованості, а й майнову відповідальність за прострочення її сплати. Пеня покликана стимулювати належне та своєчасне виконання аліментного обов’язку. Водночас після виникнення прострочення вона є передбаченою законом майновою відповідальністю за неналежне виконання такого обов’язку.

Отже, тривале невиконання рішення суду про сплату аліментів може мати наслідком не лише накопичення заборгованості, а й виникнення додаткової майнової відповідальності.

Важливо усвідомлювати, що аліментний обов’язок – це не питання особистих домовленостей чи взаємовідносин між колишнім подружжям. Насамперед це обов’язок батьків забезпечувати належне утримання своєї дитини.

Карлівський районний суд Полтавської області